Євангельська церква «Фіміам»

Фото •
Аудіо •
Відео •
Проповіді •
Церковна газета •

Андрій Гаврук

Народився і виріс я у м. Луцьку. З самого дитинства мені подобалося ходити в православну церкву, спостерігати велич храму.

Над тим, для чого я живу, задумався, коли мені було 16 років. Якось на уроці мій товариш написав, що основне в житті – нести добро людям. Мені такі слова сподобалися і я ними намагався керуватися. Але вся моя доброта виявлялася тільки в тому, щоб нікому не нашкодити.

Перша моя молитва була такою: «Боже, якщо Ти є, то зроби мені так і так». На той час я служив в армії і хотів, щоб змінилися певні обставини. Незадовго Бог таки змінив ці обставини! Я зрозумів, що є Хтось, кому я не байдужий.

Згодом, протягом 5 років я їздив у Росію на заробітки. В Україну ми приїжджали дуже рідко. В одній із таких відпусток товариш мого дитинства запропонував почитати Біблію. Він розповідав мені про Бога. Але багато речей на той час я не розумів і читав Святе письмо, як звичайну книгу. Я знав, що її називають Книгою книг, що вона - найбільш прочитана з усіх книг у світі. Але я не знав, що це Слово Боже до людей. Прочитав її за рік. Мені дуже сподобалися біблійні принципи життя. Я отримав відповіді на запитання, які довгий час мене цікавили.

Бог почав працювати у моєму серці через Своє Слово. Читаючи Старий Заповіт, я зрозумів, що я грішна людина, а в Новому Заповіті, я побачив спасіння в Ісусі Христі. Розумів, що Біблія написана саме для мене, що Ісус помер за мої гріхи. Коли я знову грішив, то вже розумів, що це гріх.

І ось я покаявся. Це було найважливіше рішення у житті. Я почав славити Бога у піснях, щоранку читав Біблію і молився. А ще я просив, щоб Господь дав мені спілкування з віруючими людьми.

Через декілька днів заарештували мого роботодавця, нас попросили залишити Росію повернутися додому. З того часу я жив у Луцьку, почав відвідувати молодіжний клуб «Діалог», що був при церкві «Фіміам».Так Бог відповів на мою молитву і привів до людей, які щиро вірять в Нього.16 лютого 2000 року я прийняв хрещення.

За ці роки Бог мене рясно благословив: привів у чудову церкву, дав служіння, вказав мету в житті, дарував прекрасну дружину Вікторію та двох синочків - Тимофія і Владислава.

Знаю, для чого живу! Не шкодую, що живу з Богом, і почуваюся щасливим.