Євангельська церква «Фіміам»

Фото •
Аудіо •
Відео •
Проповіді •
Церковна газета •

Володимир Зінчук

А Ісус взяв за руку його та й підвів його, — і той устав.
Євангеліє від Марка 9:27

Кожна людина - це особистість, і особливість поведінки та способу життя залежать від зовнішніх впливів та виховання. Я народився в сім’ї, яка основу свого життя заклала на правильному і культурному вихованні дітей. Мама - лікар, тато має технічну освіту... ці факти свідчили про те, що діти мають вирости гарними та шанованими громадянами нашого суспільства.

З самого дитинства в мене вкладали найкраще, виховували чесним, навчали в різних мистецьких та спортивних школах, приділяли увагу і давали любов... В мене було все необхідне, але в серцях батьків не було Бога. Вони не вважали за потрібне забивати голову релігією собі і своїм дітям. Я ріс, і серед цієї уваги та любові було те, що я своїм дитячим розумом не міг зрозуміти: чому люди вчать говорити правду, а самі її не говорять; вчать не казати погані слова, а самі це роблять; вчать не пити, не курити, а самі цим зловживають.

У 14 років я вперше спробував наркотик. Нічого надзвичайного я не відчував, тому що це, як кажуть „професіонали”, був легкий наркотик - план. З часом я почав вживати його постійно і вважав, що не залежу від нього і будь-коли зможу від нього відмовитися. Але два роки потому від цього легкого наркотику мені рятували життя в одному із реанімаційних відділень міста. Після цього випадку я собі сказав, що більше ніколи не буду вживати план... але не минуло і два тижні, як знову курив його з друзями.

Це були мої перші кроки до того, що в 17 років я спробував опіум.

Мої батьки нічого не підозрювали. Я навчався на ветлікаря, і зовні не було ніяких проявів того, що я колюся. Після першого уколу минуло декілька місяців, тоді я спробував другий укол, і через рік почав вживати опіум систематично.

Для постійного вживання наркотиків потрібні гроші, тому я почав красти і займатися кримінальними справами. Після двох років такого життя батьки все ще нічого не знали, але я відчував, що залежний; і мої спроби кинути наркотик закінчувалися тим, що я знову починав колотися. Я вирішив звернутися за допомогою до лікарів. На початку лікування я мав надію, що мені допоможуть. Але після п’ятої (!) спроби лікарів змінити моє життя я зрозумів, що вони безсилі проти наркотику. Тому моє життя було суцільним пеклом. Постійні проблеми з батьком, з міліцією, борги і найжахливіше - це постійні пошуки наркотику. Таке життя викликало негативні емоції, були навіть думки про суїцид, але Бог зберіг від цього кроку.

Вище я вже згадував, що виховувався в атеїстичній сім’ї, але наркотик змусив моїх батьків шукати вихід. Одного разу, прийшовши додому, я застав свою маму на колінах у молитві. Спочатку я здивувався і навіть трішки злякався, думаючи, що мама через мене збожеволіла. Так продовжувалося приблизно півроку, і Бог, Якому не вірили і Який нічого не означав у нашому житті, почув ці молитви.

Були довгі місяці реабілітації. Були зриви. Після звільнення я знову повертався до наркотику. Знову був на тому дні. Але все-таки Ісус змінив моє життя. Він забрав з мого серця наркотик, страх, злість і безвихідь, а натомість дав мені любов, радість і впевненість. Я дуже дякую Богу за Його милість до мене. Слава Господу Ісусу!

Бог подарував мені чудову дружину і дитину!